Лікування артрозу

Що таке артроз

Артроз (синоніми — остеоартроз, остеоартрит, деформівний артроз) — це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглоба, в основі якого лежить поступове руйнування суглобового хряща з подальшим залученням підхрящової кістки, синовіальної оболонки, капсули, зв'язок і навколосуглобових м'язів. Це не просто «зношування» — це активний процес, у якому беруть участь запалення, біомеханічне перевантаження та біохімічні зміни хрящової тканини.

Суглобовий хрящ не має кровоносних судин і нервів та має дуже обмежену здатність до самовідновлення. Саме тому пошкодження хряща з часом прогресує, а лікування спрямоване насамперед на те, щоб сповільнити процес, зменшити симптоми й зберегти функцію суглоба якомога довше.

Причини й генез артрозу

За походженням артроз поділяють на первинний та вторинний. Розуміння генезу важливе, бо від причини залежить тактика лікування.

Первинний (ідіопатичний) артроз

Виникає без чіткої попередньої причини, переважно у людей старшого віку, часто симетрично уражає кілька суглобів. У його основі — поєднання вікових змін хряща, генетичної схильності, гормональних чинників і кумулятивного навантаження впродовж життя.

Вторинний артроз

Розвивається на тлі конкретної причини, нерідко в молодшому віці й частіше асиметрично. Основні форми:

Фактори ризику

• Вік — частота зростає після 45–50 років;
• Надмірна вага — кожен зайвий кілограм багаторазово збільшує навантаження на коліна й кульшові суглоби;
• Перенесені травми та операції на суглобі;
• Професійні та спортивні перевантаження, важка фізична праця;
• Спадковість, жіноча стать (особливо після менопаузи);
• Порушення осі кінцівки (Х- або О-подібні ноги), слабкість м'язів.

Локалізація: які суглоби уражає артроз

Артроз може вразити будь-який суглоб, але є типові локалізації, кожна зі своїми особливостями:

• Гонартроз (колінний суглоб) — найпоширеніший; провідні скарги — біль при ходьбі, сходах, «стартовий біль»;
• Коксартроз (кульшовий суглоб) — біль у паху з іррадіацією в стегно й коліно, обмеження ротації, кульгавість;
• Артроз плечового суглоба (омартроз) — біль і обмеження при підйомі руки, часто на тлі патології ротаторної манжети;
• Артроз гомілковостопного суглоба — найчастіше післятравматичний;
• Артроз дрібних суглобів кисті — вузлики Гебердена й Бушара;
• Спондилоартроз — артроз міжхребцевих (фасеткових) суглобів хребта.

Стадії артрозу

Найпоширеніша рентгенологічна класифікація — за Kellgren–Lawrence (I–IV). Вона оцінює звуження суглобової щілини, остеофіти (кісткові розростання) та зміни кістки. Стадія значною мірою визначає вибір лікування.

Симптоми та клінічні явища

Артроз розвивається поступово, роками. Характерні прояви:

• Біль — спочатку лише при навантаженні, згодом — у спокої та вночі;
• «Стартовий біль» — біль і скутість на початку руху після спокою, які минають після «розходжування»;
• Ранкова скутість — зазвичай нетривала (до 30 хвилин), на відміну від запальних артритів;
• Крепітація — хрускіт, тріск при русі;
• Обмеження рухів — поступове зменшення амплітуди, формування контрактур;
• Періодичний набряк (синовіт) — суглоб припухає, стає теплим;
• «Блокади» — раптове заклинювання суглоба (частіше при супутньому пошкодженні меніска чи наявності вільних тіл);
• Деформація та зміна осі кінцівки на пізніх стадіях.

Діагностика

Точний діагноз і стадія визначають подальшу тактику. Використовуються:

Лікування артрозу

Лікування завжди комплексне й поетапне — від простих заходів до хірургії. Мета — зменшити біль, сповільнити прогресування та зберегти функцію. Розглянемо всі рівні.

1. Немедикаментозні методи (основа на всіх стадіях)

• Зниження ваги — найдієвіший фактор для суглобів нижніх кінцівок;
• Лікувальна фізкультура (ЛФК) — зміцнення м'язів, що стабілізують суглоб; підібрана індивідуально;
• Фізіотерапія — для зменшення болю й запалення;
• Ортези, устілки, тростина — розвантаження суглоба й корекція осі;
• Модифікація навантажень — розумна активність замість як перевантаження, так і повної відмови від руху.

2. Медикаментозне лікування

• Знеболювальні та НПЗП (нестероїдні протизапальні) — для контролю болю й запалення; призначаються курсами з урахуванням ризиків;
• Місцеві засоби — гелі, мазі з НПЗП;
• Симптоматичні препарати сповільненої дії («хондропротектори») — глюкозамін, хондроїтин. Дані про їх ефективність суперечливі: частина пацієнтів відзначає полегшення, проте переконливих доказів відновлення хряща немає. Застосовуються як доповнення, а не основа лікування.

3. Внутрішньосуглобові ін'єкції

• Кортикостероїди — швидко знімають виражене запалення й біль; застосовуються обмежено (часті ін'єкції шкідливі для хряща);
• Гіалуронова кислота («рідкий протез») — покращує «змащування» суглоба, може зменшити біль на місяці;
• Біологічна терапія (PRP) — збагачена тромбоцитами плазма власної крові; протизапальна й трофічна дія.

4. Клітинна та регенеративна терапія

Сучасний напрям, спрямований на біологічну підтримку суглоба на ранніх та помірних стадіях: концентрат кісткового мозку (BMAC), клітини жирової тканини, AutoCart та інші методики. Це не заміна протезуванню на пізніх стадіях, а спосіб відтермінувати прогресування й зменшити симптоми у відібраних пацієнтів.

Детально про клітинну терапію →

5. Хірургічне лікування

Підхід до лікування за стадіями

Узагальнений алгоритм (завжди індивідуалізується під пацієнта):

Ускладнення артрозу

Без належного лікування артроз прогресує й може призвести до:

• Стійких контрактур — обмеження рухів, неможливість повністю зігнути/розігнути суглоб;
• Деформації та зміни осі кінцівки (варусна/вальгусна), вкорочення;
• Хронічного синовіту — постійного запалення й випоту;
• Кісти Бейкера (підколінної кісти) при гонартрозі;
• Утворення вільних внутрішньосуглобових тіл, що спричиняють блокади;
• Атрофії м'язів через щадіння кінцівки;
• Анкілозу — повної втрати рухливості (на крайніх стадіях);
• Зниження якості життя — порушення сну, обмеження активності, вплив на психоемоційний стан.

Побічні ефекти та ризики лікування

Будь-який метод має свої ризики — їх важливо знати й зважувати разом із лікарем.

Медикаменти

• НПЗП — ризик для шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразки, кровотечі), нирок, серцево-судинної системи; потребують обережності при тривалому прийомі;
• Кортикостероїдні ін'єкції — при частому застосуванні можуть прискорювати руйнування хряща, тимчасове підвищення цукру, рідко — інфекція;
• «Хондропротектори» — загалом безпечні, але можливі індивідуальні реакції з боку ШКТ.

Внутрішньосуглобові процедури

• Рідкісні, але можливі: інфекція суглоба, реактивне запалення після ін'єкції, дискомфорт у місці введення.

Хірургічні методи

• Артроскопія — загалом малотравматична; рідкісні ускладнення: інфекція, гемартроз, тромбоз;
• Ендопротезування — як будь-яка велика операція, має ризики (інфекція, тромбоемболія, розхитування чи знос компонентів у віддаленому періоді), які зведено до мінімуму сучасними технологіями й протоколами.

Профілактика та прогноз

Сповільнити розвиток артрозу й підтримати результат лікування допомагають:

• підтримання нормальної ваги;
• регулярна помірна активність і зміцнення м'язів;
• своєчасне лікування травм суглобів;
• уникнення перевантажень і правильна техніка рухів;
• контроль супутніх захворювань (діабет, обмінні порушення).

Прогноз залежить від стадії, локалізації та своєчасності лікування. На ранніх стадіях більшість пацієнтів роками зберігають активність без операції. На пізніх — сучасне ендопротезування повертає якість життя.

Часті запитання

Пов'язані методи лікування